Порушення апеляційним судом права на захист убачається в разі розгляду цим судом апеляційної скарги сторони обвинувачення за відсутності сторони захисту – адвоката й засудженого – попри наявність у матеріалах кримінального провадження клопотання сторони захисту про відкладення розгляду справи, зокрема, у зв’язку із хворобою засудженого та неможливістю його прибуття в судове засідання, з якого випливає, що засуджений мав намір брати участь у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення, і вказівки в ньому на те, що згодом будуть надані відповідні документи на підтвердження хвороби засудженого та перебування його на лікарняному.
Посилання апеляційного суду в ухвалі на те, що засуджений не підтвердив факт свого захворювання, є неприйнятним, адже відповідні документи про хворобу засудженого сторона захисту могла надати лише після його одужання, що й було зроблено вже на етапі подання касаційної скарги.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі в постанові від 01 вересня 2022 року по справі № 740/2157/19 (провадження № 51-5091км21) звернула увагу на те, що право підозрюваного, обвинуваченого на захист є невід`ємною складовою права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 21 КПК).
Право на захист закріплено ст. 63 Конституції України, а забезпечення цього права є однією з основних засад судочинства в Україні (ст. 129 Основного Закону, ст. 7 КПК).
Колегія суддів зазначила, що за обставин даної справи з боку суду апеляційної інстанції мало місце порушення права на захист засудженого, оскільки апеляційний суд не забезпечив реалізації особою цього права згідно з вимогами КПК під час перегляду справи в апеляційному порядку. Адже з клопотання сторони захисту про відкладення розгляду справи фактично вбачається, що засуджений мав намір брати участь у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги потерпілого та цивільного позивача, який порушував питання про збільшення розміру відшкодування шкоди.
Посилання ж апеляційного суду в ухвалі на те, що засуджений не підтвердив факт свого захворювання, є неприйнятним. Адже відповідні документи про це сторона захисту могла надати лише після одужання засудженого. До того ж, відповідний документ з медичної установи сторона захисту долучила до касаційної скарги, що свідчить про те, що засуджений дійсно хворів з 28 липня 2021 року по 06 серпня 2021 року.
Вказане порушення в контексті ч. 1 ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Отже, ухвалу апеляційного суду року щодо засудженого було скасовано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.