Акти державного виконавця щодо перевірки майнового стану боржників, які стали підставою для складання постанов про повернення виконавчих документів стягувачам виконавчих проваджень, що спричинило певні правові наслідки, –відносяться до офіційних документів.
А дії щодо внесення в ці акти завідомо неправдивих відомостей про відвідування ним боржників та відсутність в останніх майна, що підлягає опису і арешту, утворюють об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Такий висновок міститься в останові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 06 квітня 2023 року по справі № 2704/8549/2012 (провадження №51-3694км18).
Верховний Суд виходив з того, що документ -це письмовий або зафіксований у будь-якій формі (цифровій, знаковій) акт, призначений засвідчувати події або факти, які мають юридичне значення. Офіційними вважаються документи, які виходять від службових осіб, що їх склали або видали від імені державних органів, а також установ, підприємств і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до примітки, якою доповнено ст. 358 КК України згідно із змінами, внесеними Законом України від 07 квітня 2011 року № 3207-VI, під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи – докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Службове підроблення полягає в умисному перекручуванні істини в офіційному документі, яке вчинене службовою особою, що діяла при цьому з використанням свого службового становища.
Внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей означає включення до них інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності.
В постанові від 02 червня 2020 року по справі № 229/3178/15-к (провадження № 51-5373км19) колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду зазначила, що складання і видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до них завідомо неправдивих відомостей визнаються злочином, передбаченим ч.1 ст. 366 КК, незалежно від мети і мотиву, які переслідувала винна особа.
Тому що вина це основна й обов`язкова ознака суб’єктивної сторони будь-якого злочину. Мотив і мета факультативні ознаки суб`єктивної сторони злочину. Вони вимагають свого встановлення лише у випадках, коли про це прямо зазначено у законі (в диспозиції статті Особливої частини КК) або коли вони однозначно випливають із змісту злочину.
При цьому використання підробленого документа (ч. 4 ст. 358 КК) є самостійним складом злочину, який не охоплюється поняттями підроблення, складання, видачі та збуту і передбачений окремою кримінально-правовою нормою із самостійною санкцією і відсутність факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 358 ККабо ст. 190 КК на доведення факту вчинення використання підробленого документу не впливає. Використання завідомо підробленого документа є закінченим з моменту, коли документ пред`явлено або подано особою незалежно від того, чи вдалося їй досягти поставленої мети (постанова Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 07 вересня 2021 року по справі № 591/7446/17 (провадження № 51 – 8 км 21)).
.