Фраудаторними правочинами називають договори, що вчиняються з метою завдання шкоди кредитору.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 у справі № 922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили.
Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів.
З погляду регулювання фраудаторність унормована лише в певних специфічних сферах. Отже, до конкурсного оспорювання фраудатоних правочинів відносяться визнання недійсними правочинів боржника під-час процедури банкрутства (Кодекс України з процедур банкрутства). Певні норми щодо фраудаторності є в законах «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та «Про виконавче провадження».
Позаконкурсне оспорювання такого регулювання не має. Для позаконкурсного оспорювання характерне застосування основоположних засад приватного права, таких як добросовісність, заборона зловживання правами тощо, з точки зору того, чи завдає той чи інший правочин або навіть конструкція шкоду кредиторам.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як:
- фіктивного (стаття 234 ЦК України);
- такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);
- такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину при позаконкурсному оспорюванні залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- Момент вчинення правочину:
- вчинення правочину в підозрілий період (у період настання у боржника зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором);
- вчинення правочину після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19),
- Контрагент:
- укладання правочину з членом сім’ї, родичем, пасинком боржника;
- укладання правочину з пов`язаними або афілійованими юридичними особами (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі№ 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19).
- Оплатність:
- безоплатний правочин (договір дарування);
- договір купівлі-продажу укладений з тривалою відстрочкою платежу (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 липня 2018 у справі № 922/2878/17);
- ціна оплатного договору занижена та не відповідає ринковій;
- наявність дефектів у проведенні “розрахунків” (коли кошти були повернуті на рахунок покупця) або відсутність перерахування коштів взагалі, технічне проведення через рахунки.
- Мета укладення правочину:
- спрямованість волі боржника не на досягнення розумної ділової мети, а на виведення активів з метою порушення прав кредиторів (п. 9.119-120 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 січня 2023 року по cправі №29/5005/6325/2011 (904/8849/21);
- укладення боржником правочину, який має наслідком неплатоспроможність боржника та вчинений задля зменшення обсягу майнових активів боржника (постанови Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17)).
- сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний,
- єдина ціль – це приховання майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи – стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).
Крім того, поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання – надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом.
Отже, бажаю бути уважними та не потрапляти в подібні ситуації а ні в якості боржників, а ні в якості кредиторів.