В постанові від 08 вересня 2022 року по справі № 297/1253/17 (провадження № 51-1171км22) Верховний Суд зробив висновок щодо необхідності врахування судами під час обрання заходів кримінально-правового впливу перебування пішохода в стані алкогольного сп’яніння.
Той факт, що небезпеку для руху, а саме – перебування пішохода в стані алкогольного сп’яніння на проїжджій частині дороги, створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог Правил дорожнього руху, однак така обставина повинна бути врахована судами під час обрання заходів кримінально-правового впливу, зокрема звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, у сукупності із іншими обставинами та даними про особу засудженого.
Докладніше.
Вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 січня 2022 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами встановлено, що 28 вересня 2016 року приблизно о 21:45 ОСОБА_1 , керуючи на підставі доручення автомобілем «ВАЗ 21099» (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись зі швидкістю 51-54 км/год на вул. Мукачівській в м. Береговому в напрямку м. Мукачева, не забезпечив безпеку дорожнього руху, порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, пп. «б» п. 2.3, пунктів 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху (далі – ПДР), в результаті чого на ділянці дороги 27 км + 945 м, поблизу будинку № 150 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходилася на проїжджій частині дороги. Внаслідок ДТП потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 75 КК і звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
На обґрунтування своїх вимог захисник вказував, що засуджений раніше не судимий, позитивно характеризується, відшкодував усі завдані потерпілій збитки, за період розгляду цього кримінального провадження до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався. Звернув увагу на позицію потерпілої, яка не має до нього претензій матеріального та морального характеру і просила суворо не карати ОСОБА_1 . Як наслідок, сторона захисту вважала, що у цьому провадженні є підстави для звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.
Доводи захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке виразилося у призначенні засудженому судами попередніх інстанцій покарання без застосування положень ст. 75 КК, колегія суддів визнала обґрунтованими.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суди попередніх інстанцій констатували, що під час ДТП потерпіла ОСОБА_2 перебувала в стані середнього ступеня алкогольного сп`яніння та, знаходячись на дорозі, могла створювати небезпеку для руху водія автомобіля «ВАЗ 21099» – ОСОБА_1 , який рухався із дозволеною на цій ділянці дороги швидкістю, не перебував у стані алкогольного сп`яніння.
Хоча в діях ОСОБА_1 убачається порушення ПДР, які знаходяться у причиновому зв`язку із наслідками, що настали, однак неправомірна поведінка потерпілої ОСОБА_2 , яка будучи пішоходом має не тільки права, а й обов`язки, які повинна суворо виконувати, також відіграє значну роль під час встановлення конкретних обставин справи та, в подальшому, під час застосування до засудженого заходів кримінально правового впливу.
Той факт, що небезпеку для руху, а саме – перебування пішохода в стані алкогольного сп`яніння на проїжджій частині дороги, створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог ПДР, однак така обставина повинна бути врахована судами під час обрання заходів кримінально правового впливу у сукупності із іншими обставинами та даними про особу засудженого.
В цьому кримінальному провадженні камаційний суд ураховував конкретні обставини події ДТП, встановлені судами попередніх інстанцій (відсутність факту перевищення дозволеної швидкості руху засудженим, неперебування його в стані алкогольного сп`яніння, поведінку та стан алкогольного сп`яніння потерпілої), а також відсутність обтяжуючих покарання обставин та наявність обставин, що пом`якшують покарання і знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину (відшкодування завданої шкоди), дані про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризувався за місцем роботи та проживання, а також те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про притягнення ОСОБА_1 до будь-якого виду відповідальності (адміністративної чи кримінальної) після вчинення ДТП, тобто протягом більше, ніж 5 років.
Також суд врахував поведінку засудженого, який як у суді першої, так і апеляційної інстанцій виражав щирий жаль з приводу того, що за його участі сталася ДТП і ще до постановлення вироку відшкодував потерпілій стороні всі завдані збитки, що підтверджується наявною у матеріалах кримінального провадження нотаріально засвідченою заявою потерпілої про відсутність претензій майнового та немайнового характеру до засудженого (т. 1, а.к.п. 86 – 87).
Зазначені обставини та дані про особу засудженого колегія суддів визнала такими, що дають підстави для застосування до засудженого положень ст. 75 КК, тобто для звільнення останнього від відбування основного покарання з випробуванням. Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.