29.06.2023 року прийнято за основу проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення рівності процесуальних прав усіх учасників судового процесу перед законом і судом” (№9197 від 10.04.2023 р.), яким пропонується розширити вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду (частина перша статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України), а саме доповнити його ухвалою про залишення без задоволення заяви, поданої у порядку, визначеному статтею 383 цього Кодексу. У зв’язку з цим також пропонується удосконалити частину шосту статті 383 цього Кодексу в частині передбачення можливості оскарження в порядку статті 294 цього Кодексу ухвали суду про залишення заяви без задоволення.
Прийняття проекту закону обумовлено необхідністю внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 01 березня 2023 року № 2р(II)/2023, яким приписи частини першої статті 294, частини шостої статті 383 КАС України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині того, що вони унеможливлюють апеляційне оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої у порядку, визначеному статтею 383 цього кодексу.
Конституційний Суд України перевірив на відповідність Конституції України (конституційність) приписи частини першої статті 294, частини шостої статті 383 КАС України щодо «заборони на апеляційне оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383 цього кодексу» та дійшов висновку, що приписи частини першої статті 294, частини шостої статті 383 КАС України, унеможливлюючи апеляційне оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої у порядку, визначеному статтею 383 цього кодексу, не забезпечують обов’язковості виконання судового рішення та дієвості судового контролю за його виконанням, а отже, не забезпечують права особи на судовий захист.
Крім того, Конституційний Суд України вважає, що законодавець не встановивши права на апеляційне оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої у порядку статті 383 КАС України, діяв свавільно, оскільки не врахував її юридичних наслідків для особи-позивача та не запровадив інших дієвих механізмів захисту і поновлення порушених прав, свобод, інтересів особи позивача, яка судовим порядком домагається виконання судового рішення, ухваленого на її користь.