Щодо порядку дій виконавця

  1. Законом України “Про виконавче провадження” надано можливість виконавцю накласти арешт як на все майно боржника під час відкриття виконавчого провадження, так і на окремі речі, що належать боржнику, не пізніше наступного робочого дня після виявлення такого майна.
  2. Постанова виконавця про арешт майна боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця не повинна містити опису майна, на яке накладається арешт.
  3. Виконавець вправі вибирати алгоритм своїх дій при здійсненні виконавчого провадження, а положення статті 56 Закону України “Про виконавче провадження” не містять обмежень щодо накладення арешту на майно розміром суми, що підлягає стягненню.

Саме такі висновки виклав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04 травня 2022 року по cправі № 916/2100/20.

Верховний Суд зокрема зазначив, що згідно з частинами першою та другою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч.2 ст. 56 Закону «Про виконавче провадження», арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження»).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок зберігання майна, на яке накладено арешт, врегульовано положеннями статті 58 Закону про виконавче провадження.

Так, відповідно до частини першої цієї статті майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі – зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку.

Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу – також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Таким чином, Законом про виконавче провадження надано право виконавцю обирати кому передавати на зберігання майно, на яке накладено арешт, – боржнику або іншій особі. Єдиний випадок передачі майна, на яке накладено арешт, боржнику на зберігання, – це виконання рішення про забезпечення позову.

Аналогічні за змістом приписи містяться в пункті 12 та абзаці другому пункту 13 розділу VIII Інструкції від 02.04.2012 № 512/5: якщо опис і арешт майна (коштів) здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання. Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові чи його представнику, а іншій особі, то постанова про опис та арешт майна (коштів) складається в чотирьох примірниках. Перший примірник залишається у провадженні виконавця, а інші – вручаються зберігачеві майна та сторонам виконавчого провадження під підпис.

 Відповідно до частини п`ятої статті 56 Закону про виконавче провадження про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються, зокрема, якщо опису підлягає транспортний засіб – марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Крім того, відповідно до пункту 10 розділу VIII Інструкції від 02.04.2012 № 512/5 після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані, зокрема, назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо).

При цьому Верховний Суд зазначає, що меті такої виконавчої дії як опис та арешт майна, яка направлена на опис майна з метою його ідентифікації та подальшого арешту повністю відповідає опис транспортних засобів ззовні та їх основні деталі і характеристики.

У випадку, якщо боржник вважає, що опис майна здійснено неповно, він не позбавлений права подати відповідне клопотання приватному виконавцю про усунення цих неточностей, яке підлягає розгляду відповідно до вимог Закону про виконавче провадження, а незазначення під час проведення опису транспортних засобів інших їх характерних властивостей, які не позначаються на можливості його ідентифікувати, не є підставою для визнання відповідної постанови незаконною та її скасування, оскільки законодавець дає орієнтовний, але не виключний перелік відмінних ознак предмета, в даному випадку транспортного засобу, які необхідно зазначити у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Основною метою такого визначеного переліку є можливість ідентифікації вказаного об`єкта (подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 903/1215/15.

У разі проведення державним виконавцем опису і арешту майна в порядку, встановленому нормами законодавства, що оформлено відповідним актом, з передачею описаного та арештованого майна на зберігання зберігачу, відповідальність за збереження цього майна покладається на зберігача, у тому числі за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення цього майна тощо. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/21422/16, від 19.05.2020 у справі № 908/1333/19, від 11.01.2022 у справі № 915/1181/20.

Більше того, приписи статті 56 Закону про виконавче провадження не містять обмежень щодо накладення арешту на майно, вартість якого перевищує розмір суми грошових коштів, що підлягає стягненню.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі – документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, зі змісту вказаної норми Закону про виконавче провадження вбачається, що такий документ виконавчого провадження як постанова про опис та арешт майна надсилається сторонам та іншим учасниками виконавчого провадження простим поштовим відправленням.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, просте поштове відправлення – поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 28 Закону про виконавче провадження документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 18 Закону про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт.

Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Арешт майна за правовою сутністю обмежує право боржника розпоряджатися спірним майном, проте не вимагає обмеження в користуванні ним.

Закон про виконавче провадження також надає можливість приватному виконавцю як накласти арешт на все майно боржника під час відкриття виконавчого провадження, так і накласти арешт на окремі речі, що належать боржнику, не пізніше наступного робочого дня після виявлення такого майна.

При цьому постанова виконавця про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, в силу положень статі 56 Закону про виконавче провадження не повинна містити в собі опису майна, на яке накладається арешт.

За змістом статті 56 Закону про виконавче провадження приватний виконавець вправі вибирати алгоритм своїх дій при здійсненні виконавчого провадження, а положення цього Закону не містять обмежень щодо накладення арешту на майно розміром суми, що підлягає стягненню.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.06.2018 у справі № 910/15141/16, від 25.05.2020 у справі № 127/24849/16 та від 15.01.2020 у справі № 910/8691/17.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Відкрийте більше з БЛОГ АДВОКАТА Тіпрової Олександри

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання